Українські біженці. Люди, що біжать від війни. Біда очевидна, відома усьому цивілізованому світу та всім світом розв'язувана. Але, як і все у житті, не всі аспекти цієї проблеми очевидні та однозначні.
Людей, які залишають Україну, привітно прийняли десятки країн. Їм всіляко сприяли у прагненні втекти від жахів війни.
А як справи у тих громадян України, які волею долі опинилися на території росії, але дуже хочуть її покинути? На які виклики їм доводиться відповідати?
Виходячи з нашої практики, найпоширеніша проблема – відсутність дійсних документів та/або примус до отримання російського громадянства. А у разі відмови від його отримання - з високою часткою ймовірності запроторення до ЦТУІГ (Центр тимчасового утримання іноземних громадян) як особи, яка перебуває на території росії без законних на те підстав. Логічно, що такий утримання стає безстроковим через ту ж відсутність дійсних документів. Результат – ЦТУІГи заповнені громадянами України без ясних перспектив, без виразного юридичного статусу.
29 вересня 2023 року президент рф підписує Указ № 734 про порядок виїзду/в'їзду на територію рф громадян України. Пункти 3 і 4 цього Указу по суті є спробою вирішити викладену вище проблему шляхом дозволу на виїзд за документами з терміном дії, що минув, та/або видачі певної довідки про встановлення особи, що дозволяє законно залишити територію росії. Але із застереженням – лише в тому випадку, якщо на це погодиться третя держава (на територію України зі зрозумілих причин не видворяють).
В даний час нам достовірно відомо як мінімум про два випадки очікування такої згоди від третіх держав (і є всі підстави вважати, що їхня кількість зростатиме). На КПП Верхній Ларс (кордон рф-Грузія) очікують 7 українських громадян, які мають лише довідки про встановлення особи. Ще один українець у такій ситуації на російсько-казахстанському кордоні. Хто має просити та обґрунтовувати третім державам бажаність і навіть необхідність такої згоди – залишається неясним. Самі треті держави дуже насторожено ставляться до іноземних громадян, які видворяються з визнаної диктатурою росії без належних документів. На сьогоднішній день, нам не відомо про жодний випадок отримання очікуваної згоди. Реакція української влади відсутня, хоча вона мала б стати вирішальною.
За викладених обставин виходить, що держава-агресор, диктаторська держава докладає зусиль до вирішення гуманітарної проблеми, а держави Вільного Світу, які декларують найвищу цінність людського життя та свободи, її ігнорують.
Альтернативою безстрокового, безнадійного очікування за умов фактичного позбавлення волі (тримання у ЦТУІГ) може стати емоційне рішення про прийняття російського громадянства. А за цим може бути «добровільно-примусова» відправка на фронт.
Ще однією суттєвою проблемою є скорочення доступних пунктів переходу.
Так влада Латвії нещодавно оголосила про припинення з 16 жовтня на невизначений термін роботи двох сухопутних КПП на кордоні з росією. В якості підстави названо певне рішення уряду рф, що може ускладнити ситуацію на кордоні. При цьому долі українських біженців, які намагаються залишити територію росії, не враховано.
Виходячи з тенденції розвитку подій, в не дуже віддаленому майбутньому можна очікувати повного закриття кордонів країн Балтії з росією, що істотно ускладнить становище українських громадян, які прагнуть залишити територію рф.
Пояснення чи припущення про причини такого нехтування наростаючою гуманітарною проблемою ми не маємо.
UnMode продовжує моніторинг ситуації з поверненням з українських екс-ув'язнених, надавати їм всю можливу підтримку, а також докладати максимум зусиль у забезпеченні рівного доступу до реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів колишніх засуджених. У розвиненому цивілізованому суспільстві немає місця дискримінації за будь-якою ознакою!
Украинские беженцы. Люди, бегущие от войны. Беда очевидная, известная всему цивилизованному миру и всем миром решаемая. Но, как и всё в жизни, не все аспекты этой проблемы очевидны и однозначны.
Людей, покидающих Украину, радушно приняли десятки стран. Им всячески способствовали в стремлении бежать от ужасов войны.
А как обстоят дела у тех граждан Украины, которые волей судьбы оказались на территории рф, но очень хотят её покинуть? На какие вызовы им приходится отвечать?
Исходя из нашей практики, самая распространённая проблема – отсутствие действительных документов и/или принуждение к получению российского гражданства. А в случае отказа от его получения – с высокой долей вероятности помещение в ЦВСИГ (Центр временного содержания иностранных граждан) как лица, находящегося на территории рф без законных на то оснований. Логично, что такое содержание становится бессрочным в виду всё того же отсутствия действительных документов. Результат – ЦВСИГи заполнены гражданами Украины без ясных перспектив, без внятного юридического статуса.
29 сентября 2023 года президент рф подписывает Указ номер 734 о порядке выезда/въезда на территорию РФ граждан Украины. Пункты 3 и 4 этого Указа по сути представляют собой попытку разрешить изложенную выше проблему путём разрешения на выезд по документам с истёкшим сроком действия и/или выдачи некой справки об установлении личности, позволяющей законно покинуть территорию рф. Но с оговоркой – только в том случае, если на это даст согласие третье государство (на территорию Украины по понятным причинам не выдворяют).
В настоящее время нам достоверно известно как минимум о двух случаях ожидания такого согласия от третьих государств (и есть все основания полагать, что их количество будет расти). На КПП Верхний Ларс (граница рф-Грузия) ожидают 7 украинских граждан, имеющих лишь заключения об установлении личности. Ещё один украинец в такой же ситуации на российско-казахстанской границе. Кто должен просить и обосновывать третьим государствам желательность и даже необходимость такого согласия – остаётся неясным. Сами третьи государства весьма настороженно относятся к выдворяемым из признанной диктатурой рф иностранным гражданам без должных документов. На сегодняшний день, нам не известно ни об одном случае получения ожидаемого согласия. Реакция украинских властей отсутствует, хотя могла бы стать решающей.
При изложенных обстоятельствах получается, что государство-агрессор, диктаторское государство прилагает усилия к разрешению гуманитарной проблемы, а государства Свободного Мира, декларирующие наивысшую ценность человеческой жизни и свободы, её игнорируют.
Альтернативой бессрочного, безнадёжного ожидания в условиях фактического лишения свободы (содержания в ЦВСИГ) может стать эмоциональное решение о принятии российского гражданства. А за этим вполне вероятно может последовать «добровольно-принудительная» отправка на фронт.
Ещё одно существенной проблемой является сокращение доступных пунктов перехода.
Так власти Латвии недавно объявили о приостановке с 16 октября на неопределённый срок работы двух сухопутных КПП на границе с рф. В качестве основания названо некое решение правительства рф, могущее усложнить ситуацию на границе. При этом судьбы украинских беженцев, пытающихся покинуть территорию россии, во внимание не приняты.
Исходя из тенденции развития событий, в не столь отдалённом будущем можно ожидать полного закрытия границ стран Балтии с рф, что существенно усложнит положение украинских граждан, стремящихся покинуть территорию рф.
Объяснения или предположения о причинах такого пренебрежения нарастающей гуманитарной проблемой у нас нет.
UnMode продолжает мониторинг ситуации с возвращением из рф украинских экс-заключённых, оказывать им всю возможную поддержку, а также прикладывать максимум усилий в обеспечении равного доступа к реализации своих прав, свобод и законных интересов бывших осуждённых . В развитом цивилизованном обществе нет места дискриминации по любому признаку!